Реактивний розлад прихильності до дитинства або раннього дитинства

Зміст

• Які симптоми розладу реактивного прихильності?
• Розгальмована поведінка
• Пригнічена поведінка
• Що викликає розлад реактивного прихильності?
• Як діагностується розлад реактивного прихильності?
• Які варіанти лікування реактивного розладу прив’язаності?
• Як можна запобігти розладу реактивного прихильності?
• Який довгостроковий прогноз?

Що таке розлад реактивного прихильності (RAD)?

Реактивний розлад прив’язаності (RAD) - незвичайне, але серйозне захворювання. Це перешкоджає немовлятам та дітям формувати здорові зв’язки зі своїми батьками чи основними опікунами. Багато дітей з РАД зазнавали фізичної чи емоційної занедбаності чи жорстокого поводження, або вони рано залишились сиротами.

RAD розвивається, коли не задовольняються найосновніші потреби дитини у вихованні, прихильності та комфорті. Це заважає їм формувати здорові стосунки з іншими.

RAD може мати дві форми. Це може змусити дитину або уникати стосунків, або надмірно шукати уваги.

РАД може негативно впливати на розвиток дитини. Це може перешкодити їм формувати майбутні стосунки. Це тривалий стан, але більшість дітей з РАС в кінцевому підсумку можуть розвивати здорові та стабільні стосунки з іншими, якщо отримують лікування та підтримку.

Які симптоми розладу реактивного прихильності?

За даними клініки Майо, симптоми РАД з’являться до 5 років, часто коли дитина ще немовля. Симптоми у немовлят можуть бути важче розпізнати, ніж у старших дітей, і можуть включати:

• бездушність
• виведення
• відсутність інтересу до іграшок чи ігор
• не посміхаючись і не шукаючи затишку
• не тягнучись, щоб забрати

У дітей старшого віку виявляться більш помітні симптоми абстиненції, такі як:

• здається незручним у соціальних ситуаціях
• уникати втішних слів чи вчинків інших
• приховуючи почуття гніву
• демонструючи агресивні спалахи до однолітків

Якщо RAD продовжує існувати у підлітковому віці, це може призвести до зловживання наркотиками чи алкоголем.

У міру того, як діти з РАД стають старшими, у них може розвиватися дезінгібована або загальмована поведінка. У деяких дітей розвиваються обидва.

Розгальмована поведінка

Симптоми такого типу поведінки включають:

• звернення уваги від усіх, навіть незнайомих людей
• часті прохання про допомогу
• дитяча поведінка
• тривожність

Пригнічена поведінка

Симптоми такого типу поведінки включають:

• уникати стосунків
• відмовляючи у допомозі
• відмовляючи від комфорту
• демонструючи обмежені емоції

Що викликає розлад реактивного прихильності?

РАД частіше виникає, коли дитина:

• живе в дитячому будинку чи закладі
• змінює опікунів, наприклад у прийомних сім'ях
• довго відокремлюється від осіб, що виховують
• має матір з післяпологовою депресією

Як діагностується розлад реактивного прихильності?

Щоб діагностувати RAD, лікар повинен визначити, що немовля або дитина відповідають критеріям захворювання. Критерії для RAD включають:

• наявність невідповідних соціальних відносин у віці до 5 років, що не пов’язано із затримкою розвитку
• будучи або неадекватно соціальним з незнайомцями, або не в змозі реагувати на взаємодію з іншими
• мати первинних доглядачів, які не відповідають фізичним та емоційним потребам дитини

Також необхідна психіатрична оцінка дитини. Це може включати:

• спостереження та аналіз взаємодії дитини з батьками
• деталізація та аналіз поведінки дитини в різних ситуаціях
• вивчення поведінки дитини протягом певного періоду
• збір інформації про поведінку дитини з інших джерел, таких як розширена сім’я чи вчителі
• деталізуючи історію життя дитини
• оцінка досвіду батьків та розпорядок дня з дитиною

Лікар також повинен бути впевнений, що проблеми у поведінці дитини не пов’язані з іншим поведінковим або психічним станом. Симптоми RAD іноді можуть нагадувати:

• розлад гіперактивності з дефіцитом уваги (СДУГ)
• соціальна фобія
• тривожний розлад
• посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
• аутизм або розлад аутистичного спектра

Які варіанти лікування реактивного розладу прив’язаності?

Після психіатричного обстеження лікар дитини розробить план лікування. Найважливіша частина лікування полягає у забезпеченні того, щоб дитина знаходилась у безпечному та виховальному середовищі.

Наступним етапом є поліпшення стосунків між дитиною та їх батьками або особами, що здійснюють первинну опіку. Це може мати форму низки занять з батьків, призначених для вдосконалення батьківських навичок. Заняття можуть поєднуватися з сімейними консультаціями, щоб допомогти покращити зв'язок між дитиною та їх вихователями. Поступове підвищення рівня втішного фізичного контакту між ними допоможе процесу скріплення.

Спеціальні освітні служби можуть допомогти, якщо дитина відчуває труднощі в школі.

У деяких випадках лікар може призначити такі ліки, як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), якщо у дитини є тривога або депресія. Приклади СІЗЗС включають флуоксетин (Prozac) та сертралін (Zoloft).

За даними Національного інституту психічного здоров’я, флуоксетин є єдиним схваленим FDA СІЗЗС для дітей віком від 8 років.

Важливо стежити за дітьми, які приймають подібні ліки, щодо суїцидальних думок або поведінки. Це потенційний побічний ефект, але це рідкість.

Без належного та оперативного лікування у дитини з РАЗ можуть розвинутися інші супутні захворювання, такі як депресія, тривога та ПТСР.

Як можна запобігти розладу реактивного прихильності?

Ви можете зменшити ймовірність розвитку у дитини РАД, належним чином враховуючи її фізичні та емоційні потреби. Це особливо важливо, якщо ви усиновлюєте дуже маленьку дитину, особливо якщо дитина перебувала у прийомній сім’ї. Ризик РАД вищий у дітей, особи яких виховували часто.

Може бути корисно поговорити з іншими батьками, звернутися за консультацією або відвідати батьківські класи. Існує безліч книг про РАД та здорове виховання, які також можуть допомогти. Поговоріть зі своїм лікарем, якщо у вас виникають труднощі, які можуть вплинути на вашу здатність доглядати за дитиною.

Який довгостроковий прогноз?

Перспективи для дитини з РАД хороші, якщо дитина якомога швидше отримає відповідне лікування. Довготривалих досліджень РАД було небагато, але лікарі знають, що це може призвести до інших поведінкових проблем у подальшому житті, якщо його не лікувати. Ці проблеми варіюються від надзвичайної контрольної поведінки до заподіяння собі шкоди.