Розлад поведінки: що це таке, як його виявити та лікувати

Зміст

• Як визначити
• Як повинно бути лікування

Розлад поведінки - це психологічний розлад, який можна діагностувати в дитинстві, коли дитина виявляє егоїстичне, жорстоке та маніпулятивне ставлення, яке може безпосередньо перешкоджати її успіхам у школі та стосункам із родиною та друзями.

Хоча діагноз частіший у дитинстві або підлітковому віці, розлад поведінки також можна виявити з 18 років, ставши відомим як Асоціальний розлад особистості, коли людина діє байдуже і часто порушує права інших людей. Навчіться визначати асоціальний розлад особистості.

Як визначити

Ідентифікація розладу поведінки повинна здійснюватися психологом або психіатром на основі спостереження за різними способами поведінки, які може проявляти дитина, і вони повинні тривати принаймні 6 місяців до того, як діагноз розлади поведінки може бути зроблений. Основними симптомами, що свідчать про цей психологічний розлад, є:

• Відсутність емпатії та турботи про оточуючих;
• Невиконання та зухвала поведінка;
• Часті маніпуляції та брехня;
• Часті звинувачення інших людей;
• Мала терпимість до розладів, часто проявляється дратівливість;
• Агресивність;
• Загрожуюча поведінка, можливість починати бійки, наприклад;
• Часті втечі додому;
• Крадіжка та / або крадіжка;
• Знищення майна та вандалізм;
• Жорстоке ставлення до тварин або людей.

Оскільки ця поведінка відрізняється від очікуваної для дитини, важливо, щоб дитина була доставлена ​​до психолога або психіатра, як тільки вона / вона подає будь-яку навіювану поведінку. Таким чином, можна оцінити поведінку дитини та провести диференціальний діагноз щодо інших психологічних розладів або пов’язаних з розвитком дитини.

Як повинно бути лікування

Лікування повинно базуватися на поведінці, представленій дитиною, їх інтенсивності та частоті, і повинно проводитися переважно за допомогою терапії, в якій психолог або психіатр оцінює поведінку та намагається виявити причину та зрозуміти мотивацію. У деяких випадках психіатр може рекомендувати використовувати деякі ліки, такі як стабілізатори настрою, антидепресанти та нейролептики, які дозволяють самоконтроль та поліпшення розладу поведінки.

Коли розлад поведінки вважається серйозним, коли людина представляє ризик для інших людей, вказується, що його направляють до лікувального центру, щоб над їх поведінкою працювали належним чином, і, отже, можна покращити цей розлад.