Що таке диспраксія і як лікувати

Зміст

• Основні симптоми
• Можливі причини
• Як підтвердити діагноз
• Як проводиться лікування
• Вправи для виконання вдома та в школі

Диспраксія - це стан, при якому мозок відчуває труднощі з плануванням та координацією рухів тіла, що призводить до того, що дитина не в змозі підтримувати рівновагу, поставу, а іноді навіть ускладнює розмову. Таким чином, цих дітей часто вважають «незграбними дітьми», оскільки вони, як правило, ламають предмети, спотикаються і падають без видимих ​​причин.

Залежно від типу порушених рухів, диспраксію можна розділити на кілька типів, таких як:

• Рухова диспраксія: характеризується труднощами з координацією роботи м’язів, втручанням у такі дії, як одягання, їжа чи ходьба. У деяких випадках це також пов'язано з повільністю, щоб робити прості рухи;
• Мовна диспраксія: труднощі з розвитком мови, вимовляючи слова неправильно або непомітно;
• Постуральна диспраксія: потрібно складно підтримувати правильну поставу, наприклад, стоячи, сидячи чи ходячи.

Окрім ураження дітей, диспраксія може також з’являтися у людей, які перенесли інсульт або мають травму голови.

Основні симптоми

Симптоми диспраксії залежать від людини до людини залежно від типу рухів та тяжкості стану, але в більшості випадків виникають труднощі при виконанні таких завдань, як:

• Прогулянка;
• Стрибати;
• Бігати;
• Підтримувати рівновагу;
• Малювати або фарбувати;
• Писати;
• Розчісування;
• Їжте із столовими приборами;
• Чистити зуби;
• Говоріть чітко.

У дітей диспраксія, як правило, діагностується лише у віці від 3 до 5 років, і до цього віку дитину можна вважати незграбною або ледачою, оскільки освоєння рухів, які вже роблять інші діти, займає багато часу.

Можливі причини

У випадку з дітьми диспраксія майже завжди спричинена генетичними змінами, через які нервові клітини розвиваються довше. Однак диспраксія може трапитися також через травму або травму мозку, наприклад, інсульт або травма голови, що частіше зустрічається у дорослих.

Як підтвердити діагноз

Діагноз у дітей повинен ставити педіатр, спостерігаючи за поведінкою та оцінюючи звіти батьків та вчителів, оскільки конкретного тесту немає. Таким чином, рекомендується батькам записувати будь-яку дивну поведінку, яку вони спостерігають у своєї дитини, а також поговорити з учителями.

У дорослих цей діагноз легко поставити, оскільки він виникає після черепно-мозкової травми, і його можна порівняти з тим, що людина могла зробити раніше, що в кінцевому підсумку виявляється самою людиною.

Як проводиться лікування

Лікування диспраксії проводиться за допомогою трудотерапії, фізіотерапії та логопедії, оскільки це методи, які допомагають поліпшити як фізичні аспекти дитини, такі як м’язова сила, рівновага, так і психологічні аспекти, забезпечуючи більшу автономність та безпеку. Таким чином, можна досягти кращих результатів у повсякденній діяльності, соціальних відносинах та здатності боротися з обмеженнями, накладеними диспраксією.

Таким чином, слід скласти індивідуальний план втручання відповідно до потреб кожної людини. У випадку з дітьми також важливо залучати вчителів до лікування та керівництва медичних працівників, щоб вони знали, як боротися з поведінкою та допомагали на постійній основі долати перешкоди.

Вправи для виконання вдома та в школі

Деякі вправи, які можуть допомогти дитині в розвитку та продовжувати навчати технікам, що виконуються з медичними працівниками:

• Складайте загадки: окрім стимулювання міркувань, вони допомагають дитині покращити зорове та космічне сприйняття;
• Заохочуйте дитину писати на клавіатурі комп’ютера: це простіше, ніж писати від руки, але також вимагає координації;
• Видавіть антистресову кульку: дозволяє стимулювати та збільшити м’язову силу дитини;
• Стріляй м’ячем: стимулює координацію та уявлення про простір у дитини.

У школі важливо, щоб вчителі звертали увагу на заохочення презентації усних творів замість письмових, не просячи зайвої праці та уникаючи вказувати на всі помилки, допущені дитиною на роботі, працюючи по черзі.