Лікування аутоімунного гепатиту

Зміст

• 1. Кортикоїди
• 2. Імунодепресанти
• 3. Трансплантація печінки
• Ознаки поліпшення стану аутоімунного гепатиту
• Ознаки загострення аутоімунного гепатиту

Лікування аутоімунного гепатиту передбачає використання кортикостероїдних препаратів, пов’язаних із імунодепресивними препаратами чи ні, і починається після встановлення діагнозу лікарем через аналіз ознак та симптомів, представлених людиною, та результатів необхідних лабораторних досліджень, таких як вимірювання ферменти печінки, імуноглобуліни та антитіла та аналіз біопсії печінки.

Коли людина не реагує на лікування наркотиками або коли хвороба вже на більш високому рівні, гепатолог або терапевт може рекомендувати провести трансплантацію печінки. Крім того, для доповнення медикаментозного лікування пацієнтам рекомендується збалансовано харчуватися з низьким вмістом алкогольних напоїв та жирної їжі, таких як ковбаси або закуски.

Дізнайтеся більше про аутоімунний гепатит.

Лікування аутоімунного гепатиту можна проводити за допомогою кортикостероїдів, імунодепресантів або, у найважчих випадках, при трансплантації печінки. Зазвичай медикаментозне лікування аутоімунного гепатиту слід продовжувати протягом усього життя, щоб тримати хворобу під контролем.

1. Кортикоїди

Кортикостероїдні препарати, такі як преднізон, застосовуються для зменшення запалення печінки, спричиненого дією імунної системи на клітини печінки. Спочатку доза кортикостероїдів висока, але в міру прогресування лікування лікар може зменшити кількість преднізолону до мінімуму, необхідного для того, щоб хвороба залишалася контрольованою.

Однак використання кортикостероїдів має такі побічні ефекти, як збільшення ваги, ослаблення кісток, цукровий діабет, підвищення артеріального тиску або тривожність, і, отже, може знадобитися комбінація з імунодепресантами для зменшення побічних ефектів, крім необхідності для періодичного спостереження з боку лікаря.

Застосування кортикостероїдів показано людям, які мають більш інвалідизуючі симптоми, такі як втома та біль у суглобах, наприклад, коли у людини дуже змінений рівень печінкових ферментів або гамма-глобулінів, або коли некроз печінкової тканини зупиняється під час біопсії ...

2. Імунодепресанти

Кортикостероїдні препарати, такі як азатіоприн, призначаються з метою зниження активності імунної системи і, таким чином, запобігання руйнуванню клітин печінки та хронічного запалення органу. Зазвичай азатіоприн застосовують у комбінації з кортикостероїдами, щоб зменшити побічні ефекти, пов'язані з цим лікуванням.

Під час лікування імунодепресивними препаратами, такими як азатіоприн, пацієнт повинен регулярно проводити аналізи крові, щоб оцінити кількість лейкоцитів, які можуть зменшитись та полегшити початок інфекції.

3. Трансплантація печінки

Трансплантація печінки застосовується у найважчих випадках аутоімунного гепатиту, коли у пацієнта розвивається, наприклад, цироз або печінкова недостатність, і служить для заміщення хворої печінки здоровою. Дізнайтеся більше про трансплантацію печінки.

Після трансплантації печінки пацієнта необхідно госпіталізувати на 1–2 тижні, щоб переконатись у відсутності відторгнення нового органу. Крім того, трансплантовані особи також повинні приймати імунодепресанти протягом усього життя, щоб запобігти відторгненню організмом нової печінки.

Незважаючи на ефективну форму лікування, існує ймовірність, що хвороба повториться, оскільки аутоімунний гепатит пов’язаний з імунною системою людини, а не з печінкою.

Ознаки поліпшення стану аутоімунного гепатиту

Ознаки поліпшення стану аутоімунного гепатиту зазвичай з’являються через кілька тижнів після початку лікування і пов’язані зі зменшенням симптомів, що дозволяє пацієнтові вести нормальний спосіб життя.

Ознаки загострення аутоімунного гепатиту

Якщо лікування не проводиться належним чином, у пацієнта може розвинутися цироз, енцефалопатія або печінкова недостатність, що має ознаки погіршення, що включають генералізовану набряклість, зміни запаху та неврологічні проблеми, такі як сплутаність свідомості та сонливість.