Хвороба Педжета грудей: що це таке, симптоми та лікування

Зміст

• Симптоми хвороби Педжета молочних залоз
• Як ставиться діагноз
• Диференціальна діагностика
• Лікування хвороби Педжета молочних залоз

Хвороба молочної залози Педжета - це рідкісний тип розладів молочної залози, який зазвичай пов’язаний з іншими видами раку молочної залози. Це захворювання рідко з’являється у жінок у віці до 40 років, частіше діагностується у віці від 50 до 60 років. Хвороба Педжета молочної залози, хоча і рідко, може виникати і у чоловіків.

Діагноз хвороби Педжета молочної залози встановлюється мастологом за допомогою діагностичних тестів та оцінки таких симптомів, як біль у соску, подразнення та місцева десквамація, біль та свербіж у соску.

Симптоми хвороби Педжета молочних залоз

Симптоми хвороби Педжета, як правило, проявляються лише в одній грудній залозі і частіше спостерігаються у жінок після 50 років, основними з яких є:

• Місцеве подразнення;
• Біль у соску;
• Десквамація регіону;
• Зміна форми соска;
• Біль і свербіж в області соска;
• Відчуття печіння на місці;
• Загартовування ареоли;
• Потемніння сайту, у рідкісних випадках.

У більш запущених випадках хвороби Педжета на додаток до втягування, вивороту та виразки соска може спостерігатися ураження шкіри навколо ареоли, тому важливо, щоб лікування розпочали якомога швидше.

Найбільш підходящим лікарем для діагностики та керівництва лікуванням хвороби Педжета молочних залоз є мастолог, однак виявлення та лікування захворювання також можуть бути рекомендовані дерматологом та гінекологом. Важливо, щоб діагноз був поставлений якомога швидше, оскільки таким чином можна лікувати правильно, з хорошими результатами.

Як ставиться діагноз

Діагноз хвороби Педжета молочної залози встановлюється лікарем шляхом оцінки симптомів та характеристик молочної залози жінки, на додаток до тестів візуалізації, таких як УЗД молочної залози та магнітно-резонансна томографія. Крім того, мамографія показана для того, щоб також перевірити наявність грудок або мікрокальцинатів у грудях, що може свідчити про інвазивну карциному.

На додаток до тестів візуалізації, лікар зазвичай вимагає біопсію соска, щоб перевірити характеристики клітин, на додаток до імуногістохімічного дослідження, яке відповідає типу лабораторного обстеження, при якому перевіряється наявність або відсутність антигенів , які можуть характеризувати захворювання, такі як AE1, AE3, CEA та EMA, які є позитивними при хворобі Педжета молочної залози.

Диференціальна діагностика

Диференціальний діагноз хвороби Педжета молочної залози проводиться, головним чином, псоріазом, базаліомою та екземою, наприклад, диференційований від останнього тим, що є одностороннім та має менш інтенсивний свербіж. Диференціальний діагноз також може бути проведений з урахуванням реакції на терапію, оскільки при хворобі Педжета місцеве лікування може полегшити симптоми, але не має остаточних наслідків, з рецидивом.

Крім того, хвороба Педжета молочної залози, коли вона пігментована, повинна бути диференційована від меланоми, і це відбувається головним чином за допомогою гістопатологічного обстеження, яке проводиться для оцінки клітин молочної залози, та імуногістохімії, в якій це наявність HMB-45, Антигени MelanA та S100 були підтверджені при меланомі та відсутність антигенів AE1, AE3, CEA та EMA, які зазвичай є при хворобі Педжета молочної залози.

Лікування хвороби Педжета молочних залоз

Зазначене лікарем лікування хвороби Педжета молочної залози - це, як правило, мастектомія, після якої проводяться сеанси хіміо- або променевої терапії, оскільки це захворювання часто пов’язане з інвазивною карциномою. У менш обширних випадках може бути показано хірургічне видалення пошкодженої області із збереженням решти грудей. Рання діагностика важлива для запобігання не тільки прогресуванню захворювання, але і хірургічного лікування.

У деяких випадках лікар може вирішити проводити лікування навіть без підтвердження діагнозу, вказуючи на застосування місцевих препаратів. Проблема, пов’язана з цим видом поведінки, полягає в тому, що ці препарати можуть полегшити симптоми, проте вони не перешкоджають прогресуванню захворювання.